Таємничий флогістон

Зараз водень — усім відомий елемент, та колись він був справжньою таємницею навіть для найрозумніших дослідників. У хімії XVIII століття панувала теорія флогістону: вчені вірили, що у кожній горючій речовині є якась «вогненна субстанція», що вивільняється при спалюванні. Вважалося, наприклад, що дерево — це суміш попелу і флогістону.

Англійський хімік Генрі Кевендіш, який, по суті, відкрив водень у 1766 році, так і не усвідомив свого відкриття повністю. Він думав, що зібраний і досліджений ним газ — чистий флогістон, якийсь нематеріальний носій енергії.
І тільки Антуан Лавуазьє пояснив справжнє значення нового відкриття: водень — не омріяний напівмістичний флогістон, а цілком конкретна хімічна речовина . Свою статтю з доведенням цього французький вчений передав до Паризької академії наук у заклеєному конверті і просив відкрити його лише через кілька місяців. А все тому, що він боявся осуду найавторитетніших хіміків того часу, які все ще свято вірили у теорію флогістону.

Антуан Лавуазьє

Цікаві факти про водень

• Латинська назва водню — гідроген — означає « той, що породжує воду ». І справді — ще Генрі Кевендіш виявив, що процес горіння водню супроводжується утворенням води.

• За умов кімнатної температури і нормального тиску водень — газ, що не має смаку, кольору і запаху. Та під сильним тиском і на сильному холоді він переходить у рідкий стан . Нерідко його зберігають саме у такому стані — так він займає менше місця. Рідкий водень використовують, приміром, як ракетне паливо.

• До речі, на водень покладають великі надії, сподіваючись створити з його допомогою більш екологічне та економне паливо для транспорту . При спалюванні хімічна енергія водню вивільняється способом, подібним до того, який застосовують у сучасних двигунах внутрішнього згорання. Тож із часом водень цілком може стати альтернативним паливом майбутнього.